Наразі це справді важлива тема… але яким чином доносити Ви збираєтесь до суспільства? Телебачння? У фільмах чомусь висвітлюється життя молоді до весілля, а подружнє життя? на цьому фільм закінчується, інші передачі – нудні і якісь “правильні до нудоти” (це моє враження, бо телебачення, по-правді, не дивлюсь)… Якісь заходи масові? де? коли? у вузах пропагувати? Можливо, але в такому віці зцікавити молодь насправді важко, а особливо такою темою, всі ж бо вважають себе мудрими і вже досвідченими… Це я вже з висоти свого віку (хоча його насправді не так і багато) і досвіду (цього достатньо) можу сказати, що будувати стосунки і правда нас не вчили й, чесно кажучи, ми не вміємо… Досвід батьків? Те, що ми бачили – було рожевим і гарним, решту батьки гарно приховували, а коли самі зіштовхуємось з проблемами в сімейному житті, то одразу думка: в батьків так не було, все погано, неправильно – не та людина, йдемо шукати далі… А те, що сім’я – це Робота, куди важча за ту, де ми ходимо заробляти гроші, бо ця Робота – це наш моральний і душевний затишок, а це і дорожче, і складніше… Молодь боїться стосунків, зобов’язань, які виникають при створенні сім’ї, зараз простіше кожному бути самому по собі, а разом просто гарно проводити час… але який тоді приклад бачать діти наші? У багатьох дітей намає татусів, є лише мами. І це свідомий вибір мам!!! Ким виростуть наші хлопчики? Сім’я має бути!!! Про сім’ю треба говорити, пропагувати її, як кандидатів у Верховну Раду чи мерію… Може тоді вона знову стане не менш важливою і необхідною, як гроші, шопінг чи секс…
Сім’я – це щось індивідуальне, як колір волосся. Схожого дуже багато, але різного також. Цей вибір, певне, дається свідомо чи несвідомо кожному, і в залежності від цих факторів та віку, отримується різний результат. Мабуть, усіх грошей світу коштують стосунки, які змогли протриматись довгі роки. Тому вчитися бути в сім’ї можна все життя й так не навчитися, наробити багато помилок, але ми такі є, ми не любимо полігамії, не любимо умовностей, нав’язаних не нашими почуттями саме в даний момент. А навчитись перед кожним своїм вчинком хоча б на хвильку задуматись, чи те я роблю, нам дуже важко, й ліньки. Свої інтереси за інстинктами завжди важливіші (крім матері, звичайно, бо якщо є ж маля). Мабуть, людям жити в зграї важко, але сім’я – це вже й є маленька зграя, яка має вже свої, зовсім інші закони, ніж коли ти один, і вчитись, і знати це треба з самого малечку. Саме дитячі погляди, на мою думку, іноді є домінуючими у створенні на майбутнє сімейних стосунків. І якщо людські погляди на цей інститут розбіжні, то дуже важко, певно, створити міцну та щасливу сім’ю.
Проблема сім’ї в Україні досить актуальна в даний період. Ольга каже, що молодь боїться стосунків, зобов’язень. В чомусь вона права. Дійсно, певна частина молоді відчуває страх перед “дорослим життям”, але немало й тих, хто готовий до цього. Чому з’являється цей страх? На несформовану свідомість підлітка впливають безліч факторів: батьки, телебачення, коло друзів та ін. Справа в тому,що людина має сама зрозуміти, коли вона готова до цього, а цей період в кожного свій. Як відомо, Україна є одним із лідерів в Європі та світі за кількістю віл-інфікованих! ЗМІ постійно інформують нас про загрозу зараження. Як наслідок – люди бояться мати серйозні зв’язки та відчувають недовіру до потеційного партнера. Але це вже зовсім інша тема. Хотілося, щоб було мене дітей-сирот, котрих залишають в дитячих будинках, просто люди не усвідомлюють своїх вчинків, коли наважуються на такий крок. Або коли роблять аборти. В першу чергу треба турбуватись саме за дітей. До речі, пропоную Вам розробити проект допоги дітям, залишеним в дит. будинках. Бо в держави це не виходить. Якщо бажаєш допомогти країні, починай з малого, з маленьких. Я не маю на увазі матеріально, треба, щоб вони бачили талановитих людей, щоб в них створився стимул бути кращим і допомагати бути кращим іншим.
Ваш відгук
Ви повинні бути авторизовані для відправки коментарів.
Червень 8th, 2008 at 13:08
Наразі це справді важлива тема… але яким чином доносити Ви збираєтесь до суспільства? Телебачння? У фільмах чомусь висвітлюється життя молоді до весілля, а подружнє життя? на цьому фільм закінчується, інші передачі – нудні і якісь “правильні до нудоти” (це моє враження, бо телебачення, по-правді, не дивлюсь)… Якісь заходи масові? де? коли? у вузах пропагувати? Можливо, але в такому віці зцікавити молодь насправді важко, а особливо такою темою, всі ж бо вважають себе мудрими і вже досвідченими… Це я вже з висоти свого віку (хоча його насправді не так і багато) і досвіду (цього достатньо) можу сказати, що будувати стосунки і правда нас не вчили й, чесно кажучи, ми не вміємо… Досвід батьків? Те, що ми бачили – було рожевим і гарним, решту батьки гарно приховували, а коли самі зіштовхуємось з проблемами в сімейному житті, то одразу думка: в батьків так не було, все погано, неправильно – не та людина, йдемо шукати далі… А те, що сім’я – це Робота, куди важча за ту, де ми ходимо заробляти гроші, бо ця Робота – це наш моральний і душевний затишок, а це і дорожче, і складніше… Молодь боїться стосунків, зобов’язань, які виникають при створенні сім’ї, зараз простіше кожному бути самому по собі, а разом просто гарно проводити час… але який тоді приклад бачать діти наші? У багатьох дітей намає татусів, є лише мами. І це свідомий вибір мам!!! Ким виростуть наші хлопчики? Сім’я має бути!!! Про сім’ю треба говорити, пропагувати її, як кандидатів у Верховну Раду чи мерію… Може тоді вона знову стане не менш важливою і необхідною, як гроші, шопінг чи секс…
Червень 9th, 2008 at 13:14
Сім’я – це щось індивідуальне, як колір волосся. Схожого дуже багато, але різного також. Цей вибір, певне, дається свідомо чи несвідомо кожному, і в залежності від цих факторів та віку, отримується різний результат. Мабуть, усіх грошей світу коштують стосунки, які змогли протриматись довгі роки. Тому вчитися бути в сім’ї можна все життя й так не навчитися, наробити багато помилок, але ми такі є, ми не любимо полігамії, не любимо умовностей, нав’язаних не нашими почуттями саме в даний момент. А навчитись перед кожним своїм вчинком хоча б на хвильку задуматись, чи те я роблю, нам дуже важко, й ліньки. Свої інтереси за інстинктами завжди важливіші (крім матері, звичайно, бо якщо є ж маля). Мабуть, людям жити в зграї важко, але сім’я – це вже й є маленька зграя, яка має вже свої, зовсім інші закони, ніж коли ти один, і вчитись, і знати це треба з самого малечку. Саме дитячі погляди, на мою думку, іноді є домінуючими у створенні на майбутнє сімейних стосунків. І якщо людські погляди на цей інститут розбіжні, то дуже важко, певно, створити міцну та щасливу сім’ю.
Липень 17th, 2008 at 10:01
Проблема сім’ї в Україні досить актуальна в даний період. Ольга каже, що молодь боїться стосунків, зобов’язень. В чомусь вона права. Дійсно, певна частина молоді відчуває страх перед “дорослим життям”, але немало й тих, хто готовий до цього. Чому з’являється цей страх? На несформовану свідомість підлітка впливають безліч факторів: батьки, телебачення, коло друзів та ін. Справа в тому,що людина має сама зрозуміти, коли вона готова до цього, а цей період в кожного свій. Як відомо, Україна є одним із лідерів в Європі та світі за кількістю віл-інфікованих! ЗМІ постійно інформують нас про загрозу зараження. Як наслідок – люди бояться мати серйозні зв’язки та відчувають недовіру до потеційного партнера. Але це вже зовсім інша тема. Хотілося, щоб було мене дітей-сирот, котрих залишають в дитячих будинках, просто люди не усвідомлюють своїх вчинків, коли наважуються на такий крок. Або коли роблять аборти. В першу чергу треба турбуватись саме за дітей. До речі, пропоную Вам розробити проект допоги дітям, залишеним в дит. будинках. Бо в держави це не виходить. Якщо бажаєш допомогти країні, починай з малого, з маленьких. Я не маю на увазі матеріально, треба, щоб вони бачили талановитих людей, щоб в них створився стимул бути кращим і допомагати бути кращим іншим.