Чи варто сьогодні говорити про смаки?
Інформаційний привід: Х.В. Янсон та Е. Янсон. Основи історії мистецтв: Смаки
5 коментарів
Відкрите обговорення
Ваш відгук
Ви повинні бути авторизовані для відправки коментарів.
Чи варто сьогодні говорити про смаки?
Ви повинні бути авторизовані для відправки коментарів.
Березень 19th, 2008 at 12:37
Як тільки заходить мова про смаки, нерідко будь-які думки на цю тему підсумовує популярний вислів: «про смаки не сперечаються – у кожного свій смак». Цікаво, що мистецтвознавці по-своєму розуміють поняття смаку. З їхніх слів прочитується, що посилатись при оцінці якогось твору мистецтва – фільму, книги, картини, чи то скульптури, мелодії – на «свій смак» недоречно, бо смак не може бути «своїм» – він або «гарний», або «поганий», він або «вихований», або «невихований» в людині.
Якщо так, то чи є якісь прописані критерії якості смаку, за якими кожен з нас може визначити рівень розвиненості власного естетичного сприйняття? І взагалі, як формується досконалий смак? Дуже цінно почути індивідуальний досвід кожного та обґрунтування професіоналів-мистецтвознавців. А саме: як правильно зорієнтуватись пересічному «споживачу» при виборі художнього, музичного, літературного чи будь-якого іншого мистецького продукту? Як самим навчитися розрізняти: де мистецтво, а де немистецтво, що нас збагачує та розвиває, а що нам шкодить?
Це потрібно знати не тільки для того, щоб мати ідеальний смак, а й задля власної безпеки. Сьогодні в українському суспільному просторі розмиваються межі «гарного» й «поганого» і саме мистецтво нерідко ілюструється творами, які несуть далеко не культуру («культ світлого»), а навпаки, як акцентують увагу психологи, – деструктують психіку людини, викликають залежності, страхи, депресії. Читаючи про смаки у книзі «Основи історії мистецтв» авторитетних мистецтвознавців Х.В. Янсон та Е. Янсон, що на формування смаку впливає якість самого простору людини, бачиш, як здавалась би неактуальне питання смаку піднімає глибокий пласт актуальних проблем людини і суспільства.
Травень 14th, 2008 at 17:26
Проведення обговорення теми смаків в українському суспільному просторі є сьогоденним і актуальним.
Мистецтвознавці зараз висловлюються згідно власних спостережень та популярних в суспільстві дискусій.
Червень 8th, 2008 at 18:09
Говорити про смаки можна і треба, але не варто нав’язувати комусь те чи інше мистетське явище чи ту чи іншу субкультуру у прояві молодіжних неформальних угруповань, які створюють свою власну культуру і підпорядковані певному культу… адже справді: про смаки не сперечаються, у кожної людини не тільки свій смак щодо прослуховування тієї чи іншої музики чи перегляду фільмів, картин, але й своє бачення кольору і фарб, своє відчуття прекрасного у звуках чи візуальному сприйнятті… так, є загальноприйняті канони краси і високого мистецтва, але все тимчасове… і це також.. все змінюється і розуміння про прекрасне не виключення… Тобто краса не канонізована 1000 років тому – і крапка. Краса також вдосконалюється із часом.
Червень 26th, 2008 at 16:31
Варто не тільки говорити про смаки, а також необхідно їх вдосконалювати і розвивати. Адже накопичуючи життєвий досвід, ми змінюємо погляди, а можливо й світогляд. Еволюція смаків відбувається під час аналізу та висновків. Те, що нам подобається, на мою думку, має прагнути до світових критеріїв і світового рівня, їм відповідати. І коли буде з чим порівнювати, то те, що раніше нам подобалось відійде на другий план або взагалі зникне.
Жовтень 1st, 2008 at 14:57
Дурні, Оксано, ваші мистецтвознавці:) Я вважаю, що це просто нав”язання стереотипу, світобачення, не “виховування” смаку особистого, а смаку загальноприйнятого. Мистецтво – не математика, і тут не має якихось стандартів щодо бачення світу. Ви – є Вселенна, і я несу у собі такуж Вселенну. Вони різні. Це круто:)
І щодо деградації суспільства я не згоден, це просто нерозуміння одних іншими. Лєрмонтов, ще в його часи не бачив майбутнього в молодому поколінні. Але подивіться скільки з того часу, та і якої бурхливої історії і культури було породжено. Період в школі цей увесь 11 клас вивчають. Може, на наш погляд, це деградація, бо нехтують нашими цінностями, а, на погляд людей 22 століття, це буде великий прорив? А може й ні, може я і не правий, ще все життя попереду, але особисто я деградувати не збираюсь.
P.S. Перепрошую за нівечення української мови.