Х. В. Янсон і Ентоні Ф. Янсон
Смаки
Одна справа – визначити, що таке мистецтво; зовсім інша – навчитися сприймати і оцінювати конкретні твори. Навіть якщо б ми володіли точним методом, який дозволяє відокремлювати справжнє мистецтво від того, що не є мистецтвом, ми і тоді не змогли б автоматично визначити якість твору. Тим часом ці дві проблеми часто змішуються. Оскільки фахівці не пропонують нам суворих правил оцінки, ми нерідко стаємо в захисну позу і вимовляємо приблизно наступне: «Взагалі-то я в мистецтві нічого не розумію, однак я знаю, що мені подобається». Фрази на зразок цієї дуже заважають вчитися розуміти мистецтво. Подумаймо, чому це так і що стоїть за подібними розбіжними твердженнями.
Передусім – немає на сьогодні людей, які б нічого не розуміли в мистецтві. Ми дуже тісно з ним взаємодіємо, воно вплетене в наше повсякденне життя – навіть якщо наш контакт з мистецтвом обмежується журнальними обкладинками, рекламними плакатами, меморіальними комплексами, телебаченням, зрештою, просто архітектурою – будівлями, де ми живемо, працюємо чи молимося. Коли людина говорить: «Я знаю, що мені подобається», – вона по суті хоче сказати: «Мені подобається тільки те, що я знаю (і я заздалегідь відкидаю все, що не вписується в мій звичний стандарт)». Але звичний стандарт – це не стільки наші власні пристрасті, скільки мірки, випрацювані вихованням і тією культурою, в якій ми виросли; індивідуальний чинник тут ролі майже не відіграє.
Чому ж тоді багато хто з нас прагне зробити вигляд, ніби звичний стандарт рівнозначний їх особистому вибору? Тут працює ще одне негласне міркування: якщо витвір мистецтва недоступний для непрофесійного сприйняття, якщо без спеціальної підготовки я його оцінити не можу, – отже, це твір вельми сумнівної якості і не вартий моєї уваги. На це можна заперечити тільки одним: якщо вам хотілося б знатися на мистецтві не гірше професіоналів, хто заважає вам цьому навчитися? Дорога до знань доступна усім – тут для будь-якого глядача, здатного засвоювати новий досвід, відкривається щонайширше поле діяльності. Межі наших смаків дуже скоро розширяться, і нам почнуть подобатися речі, які б раніше нам сподобатися не могли. Поступово ми звикнемо оцінювати мистецтво свідомо і неупереджено – і тоді з набагато більшою підставою зможемо повторити горезвісну фразу: «Я знаю, що мені подобається».
Із книги «Основи історії мистецтв»
Без коментарів