Яку роль відіграє релігія в національному об’єднанні?

Інформаційний привід: Максим Кияк. Він закликав не боятись. Десять років після візиту Папи Івана Павла ІІ.

«Не бійтеся!», – саме такими були перші слова у далекому 1978 році колишнього кардинала Краківського та новообраного, 264-го Папи Римського Івана Павла ІІ. Згодом, через десятиріччя, вони стали ледь не пророчими, коли почала розвалюватись найбільша імперія, а на мапі світу з’являлись усе нові незалежні держави, серед яких була й Україна.

«Як друг благородного народу» звертався він тоді під час вітальної церемонії у Бориспільському аеропорту 21 червня 2001 року до сердець усіх без виключення українців. Разом із тим Іван Павло ІІ, як справжній апологет єдності східних і західних християн, не забув наголосити також і на тому, що він прибув зовсім не з намірами прозелітизму, якого так сильно остерігались його «доброзичливці».

На період 26-річного понтифікату першого Папи-слов’янина, одного з трьох пап-неіталійців за всю історію єпископської катедри в Римі припало чимало знакових подій. Та навіть вже сам факт обрання представника країни соціалістичного блоку главою релігійної структури, котра була ідеологічним супротивником комунізму, вважалось на той час подією несподіваною. Несподіваною, але, як покаже потім мудрий час, аж ніяк не випадковою.

До його порад прислухались керівники найбільш потужних держав світу. А велична простота та харизматична безпосередність Івана Павла ІІ не могла не зачаровувати. Зачарувала вона й українську молодь у Львові 10 років тому та навіть змусила зупинитись дощ, коли Папа невимушено заспівав пісню своїх юних літ. Така щирість почуттів є надзвичайно затребуваною і в наш час повсюдного культу егоїзму, байдужості та споживацтва.

Навіть десяти років замало для того, щоби повною мірою оцінити всю значимість візиту однієї з найвидатніших постатей ХХ сторіччя для молодої держави. І не варто, мабуть, згадувати всі ті політичні передумови та кон’юнктурні моменти, котрі супроводжували цю історичну подію (погіршення міжнародного іміджу нашої держави після касетного скандалу, а також чимала протидія візиту з боку певних сил). Найголовнішим було і залишається те, що це сталося і жодним чином не підлягає змінам.

Чимало натхненних слів, промовлених тоді під час візиту до України Іваном Павлом ІІ, є актуальними для нас і сьогодні. Папа ревно закликав нас до національної єдності, цінності, такої важливої зараз, і якою, на жаль, так часто бажають знехтувати вітчизняні «генії» від політики. Закликав Папа Іван Павло II також нас до відваги та надії, яких, власне, як і 10 або 20 років тому, може іноді критично бракувати.

Проте не варто опускати руки, адже він промовив: «Не бійтеся!»…