Анатолій Овсянников
Проблема Шефстбері: охлос чи демос?
В тезах
…Здатність створювати закони, які розвивають людську сутність, а не такі, що пригнічують її, по-перше, здатність дотримуватися законів і підкорятися їм, по-друге, розділило людей на два принципово різні види: охлос і демос. Відмінність між цими видами суспільних станів визначається законослухняністю. Як зовнішньою, реалізованою правовою державою, так і внутрішньою, яка визначається системою моральних норм.
…Головними ознаками людини натовпу є кримінальність, аморальність, нездатність якісно працювати і, головне, луддистське презирство до людей, здатних на таку працю. Ця людина несе в собі згубний заряд руйнування. Вона – маленька частинка світового безладу, хаосу, світової ентропії, світової нісенітниці. Суспільства, у яких виникає такий тип людини, неодмінно приречені на розпад неефективних соціальних зв’язків, соціальну атомізацію. Якщо нові механізми соціалізації створять нову соціальну оболонку, адекватну інстинктам (ментальності), суспільства зможуть розвиватися. Якщо цього не відбудеться – вони загинуть…
Перше. В охлосах послаблена або відсутня влада Закону. Неповага до Закону й інституцій державної влади є домінантою охлократичної поведінки… Очевидно, що відсутність правової культури і неповага до Закону компенсуються в охлосах владою, основаною на силі, яка реалізується через насильство. Заперечення сили Закону завжди означало визнання закону Сили. Носіями Сили можуть бути і держава, і кримінальні структури, які встановлюють свої правила в суспільстві, витісняючи державу із сфер її (і тільки її) компетенції… Хабарництво і корупція державного апарату – це наслідок криміналізації суспільства і його інституцій, зокрема економіки…
Друге. В охлократичному суспільстві знижені моральні цінності. Розбіжності в розумінні добра і зла розмиті. Це природно, оскільки охлос і особистість не сумісні, і тому нема і не може бути особистої відповідальності, особистого вибору. У натовпі діє інший моральний імператив: індивід звільняється від будь-якої відповідальності. Це робить будь-які вчинки людини аморальними… Добром вважається лише те, що відповідає інтересам людей, наділених владою і силою. Охлократична свідомість сприймає за добро тільки те, що відповідає настрою й інстинктові натовпу…
Третє. Для охлосів природним є стан аномії. Це свідчить про слабкість соціальних регуляторів, ситуативність і нестійкість соціальних зв’язків. Людина ізольована і відчужена від нормальних соціальних взаємодій. Соціальні установки й інтереси легко змінюються. Очевидно, це дозволяє легко маніпулювати натовпом. Аномічність передбачає нерозуміння того, що відбувається («когнітивний вакуум»), розгубленість і масову дезадаптацію, озлобленість і підвищену агресивність, міфологічність свідомості. Охлоси – це системи з перевернутою шкалою цінностей… І у нас: війна – це наведення конституційного порядку, хабар – це гонорар, відсутність культури – це намагання долучитися до світової цивілізації, безробіття – це свобода, бідність і дискримінація – це демократія… Нечіткість у розрізненні понять «добро» і «зло» – це ознаки здичавіння людини, свідчення того, що вона переходить у стан охлократії…
Четверте. Охлоси не можуть жити без свого лідера, без вождя. Герої-вожді і охлоси перебувають у постійній єдності. Охлос не може обійтися без вождя, оскільки не здатен усвідомити і виразити свої настрої, інтереси і наважитися на будь-які дії. Охлос сліпо вірить у свого вождя і обожнює його. Однак охлоси з такою ж легкістю скидають з п’єдесталу своїх кумирів, як і створюють їх. Чим сильніша любов до своїх вождів і очікування чудес від них, тим більша ненависть і презирство до колишніх кумирів, які не виправдали сподівання, надії охлосу… Вплив вождя в охлосах надто великий. Поневолі це усвідомлюють і наші політологи. Їх огляди політичного «городу» є блискучими зразками героїчного детермінізму. Історію в Росії творять Герої. Народ, як завжди, мовчить. Та він, зрештою, і не цікавить наших політологів. Горе країні, яка потребує Героя. Горе і тоді, коли в країні немає Героя…
…Звичними для охлосів режимами влади є диктатури або олігархії. Олігархія – це режим приватизації держави, при якому з суспільної інституції вона стає приватною справою (свого роду акціонерним товариством, започаткованим олігархами) вождів. Люди в цьому випадку перестають бути громадянами. Вони стають підданими…
Переклад з російської Наталі Старик
Вся стаття на http://www.socio.ru/wr/00-1/Ovsyan.htm
Без коментарів