Дмитро Захаров

Ілюзії демократії

В тезах

…Можливо, демократія не така, як видається? Чи не створюємо ми ілюзії щодо неї? Чи не очікуємо від неї того, чого вона не може нам дати?…

Як правило, демократія в нашому розумінні постає чимось протиставленим хаосу. Особливої популярності ця ідея набула в нашій країні в 90-х роках минулого століття, в епоху ринкових перетворень. Здавалося, що достатньо «додати» демократії, і хаос становлення ринкової економіки набуде певного стану гармонії. Але якщо подивитися уважніше, демократія – це «легалізований» хаос, навіть якщо і привабливий зовні, облагороджений, але все ж таки хаос.

Зазначимо, що демократія за своєю сутністю – це форма і метод ухвалення колективних рішень в умовах рівноправності індивідів і врахування їх індивідуальних уподобань. В економіці аналогом демократії є вільний ринок, що дало змогу застосовувати до них одні і ті ж економіко-математичні моделі. А що ж є сутністю поняття «вільний ринок», як не хаотично існуюча величезна кількість продавців і покупців з незалежними стратегіями поведінки на ринку. Цей хаос, звичайно, намагається самоорганізуватися певним чином, наприклад, шляхом встановлення продавцями одного і того ж товару за більш-менш однакову ціну, на зразок овочевого ринку, але така самоорганізація дуже не стійка і не довговічна. Це усвідомлює кожен, хто вміє торгувати чи виторговувати.

Очевидним є те, що всі учасники вільного ринку – і продавці, і покупці – мають особисті, скажімо відверто, егоїстичні інтереси і діють, керуючись ними. За таким зразком побудований демократичний устрій суспільства, в основу якого покладено особистісні інтереси його членів і ніщо інше, а такі поняття, як «громадська користь», «спільний інтерес», здебільшого не притаманні демократії і використовуються лише для передвиборчої агітації і «реклами товару», яким є політичні програми, обіцянки тощо. Оскільки, як на ринку, учасниками цих відносин є «продавці» – політики, які пропонують самих себе і свої програми, і «покупці» – виборці, які віддають їм свої голоси як оплату (або аванс) за ці програми і за «роботу» політиків на виборців. Деякі вчені вважать, що, віддаючи голоси на виборах, виборці «продають» їх в обмін на існуючі в державі соціальні й інші програми, оскільки користуються ними. Але приклад Арабських Еміратів і деяких інших країн, багатих на поклади нафти, засвідчує, що соціальні програми можуть співіснувати з відсутністю демократії.

…Розглянемо й інші ілюзії. З’ясуємо, чи не зблякли написані на знаменах Великої французької революції слова «Свобода. Рівність. Братерство», які усталено асоціюються зі справжніми, істинними демократичними цінностями.

…Свобода завжди відносна. Абсолютизація свободи індивіда заперечує ідею державної влади і проголошує анархію. З цим не може погодитися жодна держава. Тому будь-яка держава, навіть найбільш демократична, завжди обмежує свободу своїх громадян. І якщо вона не діє відкрито, то буде робити це таємно, приховуючи свої методи. У всьому світі зростає роль спецслужб, які стають певною противагою свободи громадян, і діють, використовуючи незаконні методи, але… мета виправдовує засоби. Чи можна вважати себе вільним, знаючи, що ця «свобода» перебуває під тотальним контролем, «під ковпаком»? Невипадково, мабуть, в найбільш демократичних країнах свобода все більше зміщується на рівень приватного життя громадян, якнайдалі від «підвалин суспільства», де породжує хитромудрі і зрадливі форми колективного проведення часу, провокує в людей психічні розлади і втрату відчуття дійсності. Позбавлена змісту і мети, свобода від усього і всіх перетворюється на духовну, психічну і, як наслідок, фізичну самотність особистості, призводить до втрати сенсу життя.

Отже, демократичні свободи не мають нічого спільного зі справжньою свободою людини, яка перебуває на межі духа, про що з найдавніших часів стверджували всі вчителі людства.

…Метою демократії є досягнення певної рівності в споживанні суспільного продукту і суспільних благ. …Як наслідок, ідея рівності в споживанні породжує, в силу природної нерівномірності розподілу, значну нерівність, яка проявляється залежно від соціальної ніші. Але рівність прав зовсім не свідчить про наявність права на рівність у їх реалізації. Безкоштовна освіта в Москві і у віддаленому сибірському селі – це, як кажуть, «дві великі різниці»…

Крім того, невже ми живемо тільки для того, щоб споживати? Хіба життя людини зводиться тільки до бажання бути споживачем і «рівність» у споживанні є справжньою рівністю? Сутність людини розкривається в тому, що вона створює, і в цьому ми не можемо бути однаково рівними, оскільки кожен з нас наділений певними талантами і здібностями, кожна людина унікальна і неповторна. І якщо у чомусь повинна бути рівність – то у тому, щоб кожен міг знайти своє місце в житті, реалізувати свої потенціали і …служити іншим, суспільству. …Якщо вже говорити про рівність – то в самореалізації, в тому, щоб прожити життя відповідно до свого призначення. Але така рівність «не демократична», оскільки виходить за межі середнього, середньостатистичного. Більшість завжди схильна до того, щоб применшувати (зводити до середнього) значимість будь-чого, нівелювати; вона не сприймає, відкидає будь-які крайнощі, заперечує існування всього, що виходить за її, більшості, середньостатистичні межі.

Демократія – це посередність, зведена в абсолют. Її ідеал – так звана межа загальної пересічності і, як наслідок, всезагального розшарування. «Будь таким, як всі», «не вирізняйся у натовпі» – основні її принципи, як і «кожен за себе». Коли кожна людина керується лише власними інтересами, не може бути ні істинної єдності, ні братерства, ні справжньої спільної діяльності, загальної справи. Існує тільки ілюзорна свобода, яка прагне максимального розширення, і самотність, межі якої прямо пропорційні цій, так званій, «свободі», коли від людини до людини «кричати марно, скільки б не кричав».

Добре це чи погано – кожен вирішує сам. Але не маймо ілюзій, пані та панове. На дубах не ростуть яблука, і демократія є тим, чим є, не більше і не менше. Але хто може стверджувати, що на ній соціальна еволюція людства закінчиться, що ми чи наші нащадки не знайдуть кращі способи організації свого спільного життя? Можливо, передовсім потрібно знайти відповідь на одвічне запитання: «Для чого варто жити?»…

Переклад з російської Наталі Старик

Перейти до обговорення

Вся стаття на www.manwb.ru