Модель здорової соціальної взаємодії

Аналіз стану сучасної культури показує, що стихійна орієнтація представників мас медіа та шоу бізнесу на видовищні ефекти, обслуговує примітивні інстинкти і слабкості людської психіки. Введені в ранг еволюційного закону уявлення про необхідність конкурентної боротьби і природного відбору шляхом виживання найсильнішого у всіх без виключення сферах життя привело до загострення соціальних проблем, породженню девіантності та делінквентності в таких розмірах, які вже виходять з-під контролю. Від неякісного інформаційного потоку нікуди не сховаєшся. Майже сто років тому люди у Європі не знали куди подітися від наслідків промислової діяльності. Тоді виникли перші екологічні ідеї. Сьогодні цивілізовані держави визнають екологічне законодавство. Якість інформаційного простору країни – це не проблема узгодженості, чи не узгодженості смаків населення, а проблема збереження соціально-психологічного балансу на користь здорових, продуктивних сил суспільства.

Колишнє, класичне суспільство спиралося на традицію, в якій всім було забезпечено якесь місце, сприймане як легітимне і виправдане. Пов’язана з світовими релігіями цивілізаційна ідентичність у просторі та часі забезпечувала реальну єдність великого суспільства і спадкоємність поколінь. Цінності спасіння, добра, чесноти, істини, відданості, солідарності співпричетності виявляються непотрібними і шкідливими з погляду психології успіху та психології споживання.

Хоча масова культура не має нічого спільного з природною етнічною духовною культурою, так сталося, що інформаційна епоха змінила вироблену віками систему відбору кращих життєздатних ідей та персоналій.

Сьогодні в центрі уваги часто опиняються нікчемні люди, що несуть з собою деструктивну або просто смітну інформацію. Таку діяльність важко назвати культурою. Е.В. Безносюк і М.Л. Князева (2) назвали це явище псевдокультура і дали йому вичерпну характеристику. Псевдокультура спрямована на руйнування традиційних стійких культурних форм і зв’язків між людьми, на формування людини, якою можна управляти засобами псевдокультури, та маніпулювати за допомогою безлічі соціальних, психологічних і інформаційних технологій.

Масова культура, що розвинулася як потворний прояв технократичної цивілізації, заснованої на культі споживання, створює систему помилкових цінностей, є псевдокультурою. Це відображає концепцію роботи ЗМІ, які фокусуються на деструктивних подіях – насильстві і руйнуванні. В результаті створюється помилкова стресогенна реальність, віртуальний трагічний світ, який насичений небезпекою, загрозою, агресією.

Система псевдокультури працює на таких принципах (згідно з Е.В. Безносюк та М.Л. Князевої):
1. Орієнтація на особову дисгармонію, на дисбаланс, на духовну і душевну анестезію, виражена через гасло «новизни», тобто досягається постійна нестійкість людини.
2. Естетична та інша цінність підміняється культом штучності. На перший план виходять оцінки того, скільки засобів вкладено, яка техніка задіяна, скільки трюків виконано.
3. Ставка на гру з дисгармонією і антиестетикою. Створюється атмосфера, коли індивід завжди буде поглинений наочним середовищем – це означає потребувати зовнішніх опор. Формується людина, яка постійно перебуває у стресовому стані, яка володіє таким поєднанням якостей, як незахищеність перед динамікою агресивного світу і постійною власною внутрішньою нестійкістю. Тобто вона тривожна, недовірлива, схильна до страхів, а з другого боку – вона тотально байдужа та агресивна.

Б.С. Єрасов пише, що в ситуації сучасного «перехідного періоду» соціальне тіло і розум стають сферою жорсткої напруженості, в якій соціальна або індивідуальна аномія – неминучий стан величезної частини населення, що виражається в пасивних формах (примирення з втратою статусу і скачування на дно) або активних діях (відхід в кримінальні сфери), але рівно руйнівне і самогубне по характеру відповідей на виклик прозахідної модернізації.(4)

Д.С. Ліхачев, якому належить поняття екологія культури, наголошував: Збереження культурного середовища – задача не менше істотна, ніж збереження навколишньої природи. Якщо природа необхідна людині для її біологічного життя, то культурне середовище таке ж необхідне для духовного, етичного життя, для її «духовної осідлості», для її прихильності до рідних місць, для її етичної дисципліни і соціальності; убити людину біологічно може недотримання законів біологічної екології, убити людину етично може недотримання екології культурної. І немає між ними прірви, як немає чітко позначеної межі між природою і культурою. (6 )

Деградація культури є небезпечною, бо міщанин, сформований масовою культурою, може стати вироком для суспільства в його екзистенціальній перспективі. Створюючи безликих людей, псевдокультура готує культурно-психологічне забезпечення нового глобального тоталітаризму, більш жорсткого і одновимірного, ніж всі попередні його форми, і разом з тим більш витонченого, бо здійснюватиметься всією потужністю сучасних інформаційно-технічних засобів, прикриваючись при цьому волею більшості (масових людей), від їх імені і навіть на перший погляд, в їх інтересах.

На нашу думку, для фахівців гуманітарних наук настав час перейти від емоційного співпереживання до пошуків методики розв’язання зазначених проблем.

Необхідно визначитися з поняттям смітної інформації, з критеріями для оцінки деструктивного впливу на масову свідомість, з виробленням правил здорової соціальної взаємодії та екології інформаційного простору.

Висновки.

Міркуючи про критерії конструктивності і деструктивності в соціальному та інформаційному середовищі ми дійшли до висновку, що жодна наукова та соціально-політична діяльність у гуманітарній сфері не має права на існування без врахування її етичних та моральних аспектів та наслідків.

Пропонована нами модель здорової соціальної взаємодії спирається на такі постулати:

1. Людське життя має сенс, він полягає у прирості та розвитку душі. Іншими словами: людина приходить в цей світ для трансформації себе. Оперуючи інструментом свободи вибору і відповідальності, людина шукає кращі шляхи проживання життя, виробляючи при цьому критерії кращого вибору. Емоційна система при цьому сприяє засвоєнню «життєвих уроків» людиною, супроводжуючи її досвід переживаннями радості, щастя або страждання. Людина приходить в цей світ не для того, щоб стати джерелом матеріального або емоційного благополуччя для когось іншого. Людина приходить в цей світ для того, щоб в найбільш повній мірі реалізувати свій людський потенціал. Людина є найскладнішою істотою на світі з унікальними творчими можливостями. Кожна людина цінна для простору саме можливістю повноцінної людської реалізації. Це найголовніша потреба і сенс її життя. Необхідно створювати нормальні передумови для задоволення цієї головної потреби.

2. Відомо, що потреби є джерелом активності людини. Індивідуальною характеристикою людини можуть виступати способи задоволення потреб. Конструктивними для людини є ті способи задоволення потреб, які розвивають душу. А протилежні способи є деструктивними.

3. Структура етнічної культури (психіки етносу), як і структура індивідуальної психіки не є аморфним нагромадженням уявлень, фактів і думок. Вона є чітко структурованою. Можна метафорично сказати, що існують «системні файли культури», бездумне, анархічне втручання в які може призвести до серйозних розладів і збоїв. Це виявляється в порушеннях передачі від покоління до покоління сутнісної інформації, від якої залежить виживання нації, народу.

4. Культура повинна створювати «приклад конструктивності», як середовище для розвитку здорової психіки. На нашу думку, засвоєння основ національних культур в процесі виховання і навчання дітей є головною складовою основ безпеки життя. Цей шлях веде до збереження національної самосвідомості, духовного і душевного здоров’я кожної людини і всього народу. Якщо в соціокультурному просторі не представлені поведінкові зразки нормальної людської самореалізації, нормальної людської взаємодії, то з нічого вони не з’являться. Демократичне різноманіття може бути корисним при умові наявності здорового підходу в культурі. Принципом створення здорового інформаційного середовища може стати такий підхід: чим більше ареал впливу у засобу масової інформації, тим вищі для нього повинні бути критерії якості.

5. Для професій системи людина-людина основним мірилом повинна стати професійна етика. Необхідно довести до усвідомлення спеціалістів цієї категорії, що провідним тут є служіння справі, а не отримання прибутку. (Зміна пріоритетів на протилежні веде до деградації та корупції).

6. Необхідно розробити соціальну політику спрямовану на впровадження здорових атрибутів культури, правдивості та моральності.

7. В основу здорової інформаційної політики та профілактичних дій, пропонуємо покласти основні уявлення соціальної психології про структуру особи, про мотивацію і психологічний вплив на індивіда. Окрім цього необхідно взяти головні принципи сучасної соціальної психології, доведені на значному дослідницькому і експериментальному матеріалі за останні десятиріччя. Це:
– принцип нерівномірності психічного розвитку;
– принцип впливу ситуації на людину;
– принцип суб’єктивної інтерпретації і конструювання соціальної реальності;
– уявлення про психіку індивідів і груп як про психо-динамічі системи;
– уявлення про передчасну або надлишкову інформацію;
– цілісність психіки індивіда і цілісності психіки соціуму.

Принцип впливу ситуації дозволяє зрозуміти, що індивіди часто в більшій мірі підстроюють свою поведінку під сприймані якості соціальних ситуацій, ніж реалізують якісь індивідуальні якості і особову активність.

Активність, що індивідуалізувалася, виявляється в значній мірі похідною по відношенню до соціальних чинників. Таке співвідношення не є жорстко, однозначно детермінованим, але відображає фундаментальну тенденцію, характерну для поведінки більшості людей в більшості ситуацій, що реально складаються.

Особистість представлена на психофізіологічному, соціо-культурному та ціннісно-смисловому рівнях. Кожному рівню відповідає свій клас людських потреб. Соціально-психологічна взаємодія містить велику питому вагу психологічного впливу. Проте, психологічний вплив буває конструктивним і деструктивним. Ідеї, направлені на зміну природного когнітивно-емоційного балансу, примушують людей підвищувати планку рівня домагань, порушують енергетичний обмін, що приводить до руйнування природного устрою життя і емоційних зв’язків, а значить, є деструктивними.

Виходячи з сказаного вище, деструктивними для психіки людей є наступні ідеї, розповсюджені у засобах масової інформації:
1. Індукція страхів.
2. Порушення логіки, просування текстів з алогічними висновками.
3. Надактивна мотивація до діяльності та успіху.
4. Створення смислового дисонансу між етнічно культурними цінностями і пропагованими ідеями. Порушення ідентичності.
5. Зміна смислового навантаження на слова, перекодування мови.
6. Протиставлення одну одній окремих груп людей. Створення образу ворога, розрив природних теплих емоційних зв’язків.
7. Відверта брехня, неточності, помилки, жаргон.
8. Деструктивною є будь-яка ідея, яка відділяє одну групу людей від всіх інших. Обмежене корпоративне, кланове, класове або націоналістичне мислення є деструктивним, бо воно спрямовано на самоствердження однієї групи людей за рахунок інших, а в наслідок цього і до деградації цієї первинної групи.
9. Демонстрація сцен переживання задоволення, що веде до залежностей.

Виходячи з усього сказаного, на нашу думку, настав час застосування важелів правової регуляції в сфері екології масової свідомості. В першу чергу, необхідно визнати та забезпечити право дитини на чистоту інформаційного простору.

Суперечка учених початку минулого століття про саморозвиток психіки закінчилася на користь тих, хто затверджував, що немає запрограмованого природою соціального та морального саморозвитку. Результати досліджень інших «експериментів», а саме наслідків перебування людей в концтаборах показали, що у дорослих в’язнів через 25 років зникли ознаки катастрофічної травми, а в тих, хто був ув’язнений в підлітковому віці, ознаки катастрофічної травми залишилися і через 25 років після того. (5)

Л.С. Виготський вважав, що особливості протікання і тривалість підліткового віку помітно варіюють залежно від рівня розвитку суспільства, що саме в підлітковому віці вплив середовища на розвиток мислення набуває особливу значущість. (3) Формування особистості в підлітковому та юнацькому віці залежить від якості фонових чинників впливу, тобто середовища.Американський дослідник И. Анденес відзначав, що невіра в чесність політичного керівництва і правоохоронних органів, уроки того, що уряд продажний, беззаконня – шлях до багатства, чесність – помилка, а моральність – капкан для простаків – ось основа відсутності пошани до права і схильності до суспільно небезпечних дій. (3)

Завершити хочу тим, з чого почала. Настала пора запровадити здорові способи соціальної взаємодії, та забезпечити право дітей та юнацтва на чистоту інформаційного середовища. Представники інтелектуальної еліти народу не повинні відпустити цей процес на відкуп стихії.

Література:

1. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. – М., 1979. С. 186.
2. Безносюк Е. В., Князева М. Л. Психипатология современной культуры. Статья на сайте Общероссийской профессиональной психотерапевтической лиги http://www.oppl.ru/
3. Выготский Л. С. Учение об эмоциях // Выготский Л. С. Собр. соч. в 6 т. // М.: Знание, 1968. – Т. 4. – 342 с.
4. Ерасов Б. С. Социальная культурология: Учебник для студентов высших учебных заведений / Ред. Евстигнеева Н. В. – Изд. 3-е, допол. и перераб. – М.: Аспект-пресс, 2000. – 591 с.
5. Кристал Г. Нарушение эмоционального развития при аддиктивном поведении. Психология и лечение зависимого поведения. М.: Независимая фирма „Класс”, 2000. С. 104.
6. Лихачев Д. С. Экология культуры // Прошлое – будущему. Ленинград, Наука, 1985. С. 50 – 62.

Перейти до обговорення