Олександр Капто

Етика нова

Етика нова, сукупність етичних поглядів і положень, що формуються під впливом реальностей ядерно-космічної ери, розвитку науково-технічної революції і становлення інформаційної цивілізації. На початок XXI ст. життя людства набуло якісної новизни, обумовленої глобалізацією, динамізмом прогресивних змін, усе глибшим проникненням розуму в таємниці природи. Нові реальності людського буття потребують свого відображення і в етичних концепціях, внесення в них істотних змін, формування етики нової. Вона вже впливає, а в майбутньому впливатиме ще більше на поведінку людей у суспільстві, визначатиме їхні дії під час виконання професійних обов’язків та поза професійною діяльністю. Філософський і культурологічний вектор етики інформаційної цивілізації спрямований не тільки на морально-етичну гуманітарну експертизу нових реалій та ідей, а й на методологічне, науково-прикладне обгрунтування.

Входження країни в інформаційну цивілізацію передбачає не лише освоєння та впровадження у всі сфери життя загальноцивілізаційних інформаційних технологій, а й зміцнення, цементування внутрішніх зв’язків суспільства, духовно-моральних засад його менталітету. Це зміцнення здійснюватиметься як завдяки новим морально-етичним чинникам, народженим в умовах модернізації техносфери інформаційного суспільства, так і шляхом творчого використання всього історичного досвіду людства.

Найважливішою характерною рисою сучасного суспільного розвитку, яка визначає етику нову, є становлення цілісності світової цивілізації, зростання взаємозалежності народів і країн. Їх усе більше об’єднує спільна боротьба з небезпекою самознищення, яке стало можливим у результаті входження людства в ядерно-космічну еру. У сучасному світі змінюється саме поняття національної безпеки. Руйнівна сила озброєнь така, що їх неможливо застосувати, не піддаючи ризику знищення свою країну. Загальна відмова від війни стала об’єктивною необхідністю виживання людського роду. Настав час, коли світове співтовариство мусить виробити такий тип соціальної поведінки людей, доброти і здорового глузду, які, спираючись на перевірені життям морально-етичні норми, могли б запобігти катастрофі. Реальна загроза знищення цивілізації, позбавивши людей гарантованого майбутнього, розірвала той «зв’язок часів», який завжди був основою будь-яких філософських і морально-етичних побудов. Нині вкрай звузилося поле етико-філософських пошуків межі між добром і злом. Те, що сприяє виживанню людства, або те, що веде його до знищення, — така сучасна моральна альтернатива. Ядерна війна — не єдина загроза для людства. Серйозні небезпеки для нього пов’язані з глобальними проблемами, передусім порушенням екологічної рівноваги. Необхідні об’єднані зусилля всіх держав і народів, для того щоб забезпечити збереження й відновлення природного середовища.

Думки про спільність долі людства як етична концепція неодноразово можна було почути і в минулому. Формування планетарної загальнолюдської свідомості та відповідної моралі відбувалося у двох сферах духовного життя. У природничій галузі, досягнення якої сприяли постійному поглибленню і усвідомленню спільності людського роду, і у сфері гуманітарній, передусім у філософії та етичних теоріях, що обгрунтовували єдність людської спільноти, гуманну й водночас сповнену протиріч природу людини, її призначення й діяльність у межах великих соціальних спільнот.

Іще в античну добу стоїки вважали, що люди — громадяни єдиної цілісної світової держави. В епоху феодалізму ідею загальнолюдської моралі монополізувала релігія. Велике значення мали Великі географічні відкриття (XV—XVI ст.ст.), які розширили горизонти уявлень європейців і сприяли зародженню світовідчуття, що виходило за вузькі європейські рамки. Величезну роль для утвердження загальнолюдської моралі відіграла ідея визнання абсолютної цінності людського життя, яку розвивали передові мислителі свого часу. Однак жорстокі звичаї суспільства і своєкорисливість політичних та економічних прагнень держав значно перешкоджали ствердженню загальнолюдської моралі. Навіть у сучасну епоху цінності гуманізму і культури миру досі не стали загальноприйнятими, вони важко пробивають собі шлях.

Етика нова акумулює кардинальні зміни в сучасному світі, стверджує нові підходи, способи та форми взаємин між людьми та їх соціальними спільнотами. Головне в ній — це визнання пріоритету загальноприйнятих норм моралі як основи дотримання загальнолюдських інтересів і цінностей. Зміцненню світоглядних основ нової етики сприяла концепція нового політичного мислення, провідниками якого в повоєнний період були Н. Бор, А. Ейнштейн, Б. Рассел, аналітики Римського клубу, передусім А. Печчеї.
Деідеологізація міждержавних відносин наприкінці XX ст. відкрила шлях до пошуку принципів іншого світового порядку та дає державам можливість спільно розробляти конкретну програму дій для розв’язання глобальних проблем, що постали перед людством. Принцип деідеологізації міждержавних відносин конкретизує думку щодо пріоритету загальнолюдських цінностей стосовно владного веління сучасності — об’єднання зусиль світового співтовариства заради свого збереження. Реалізація цього принципу відкриває шлях до того, щоб у світових справах утвердився вищий моральний закон, а людство наблизилося до подолання відторгнення політики від загальнолюдських норм моральності. У світовій громадській думці все міцніше утверджується істина: моральне, гуманістичне — це загальне визнання міжнародного права, яке акумулювало б у собі багатющий досвід людської цивілізації.

Нова етика вносить істотні зміни і в професійну мораль. Вона передбачає наявність морально-етичних регуляторів господарської та науково-технічної діяльності, конкретизовані в певні вимоги до моральних основ кожної професії. Серйозним питанням моралі стає сам рівень професійної компетентності. Це зумовлено передусім багатократним збільшенням сили впливу людини на довколишній світ. У цих умовах професійна помилка може вилитись у непоправний процес техногенної катастрофи. У професійній моралі поступово все міцніше стверджуються такі поняття, як цінність природного довкілля, усвідомлення його незахищеності перед вторгненням людини, відповідальність сучасного покоління перед нащадками, необхідність забезпечення рівності прав на економічну і гуманітарну безпеку для всіх держав, народів і людей.

Це сприяє подоланню одномірної орієнтації в освоєнні довкілля лише заради економічної ефективності та прибутку, веде до зміцнення моральних основ професійної діяльності.
Відкриття у сфері науки і техніки ствлять усе нові моральні проблеми, зокрема перед їхніми творцями. Ніякі досягнення розуму не здатні піднести особистість, якщо вони не підкріплені гуманістичною моральністю. Уже нині існує небезпека встановлення контролю над розумовою та психічною самостійністю особистості, небезпека впливу на механізм спадковості. Усвідомлення відповідальності вченого змусило ставити питання про необхідність розробки кодексу наукової етики, спрямованого передусім проти аморального використання наукових досягнень.

Нова етика для XXI ст. охоплює глибокі світоглядні питання людського буття, існування та виживання людства. Вона виходить далеко за межі регіональних рамок, зачіпає моральні основи життєдіяльності усіх держав і народів, їхнього сьогодення й майбутнього.

Без коментарів