ЗОЦ В.М. провідний науковий співробітник лабораторії педагогічних інновацій Інституту педагогіки НАПН України канд. педагогічних наук, доцент

ШКОЛА ЯК РЕСУРС «КУЛЬТУРИ МИРУ»

В усьому розмаїтті складних, протирічних, часто трагічних проблем людського суспільства в ХХІ сторіччі, все більше викристалізовується ідея людиноцентризму. «Глобалізація означає…формування єдиних принципів, єдиного типу  суспільних відносин як в економіці, так і в інших сферах. У зв»зку з цим особливої уваги набуває проблема людиноцентризму освіти як теоретичної складової національної ідеї».(4, с.552). «Людиноцентризм як умова розвитку національної духовності знаходить своє логічне продовження  в освіті. Сьогодні вона може тільки тоді виконати своє покликання, коли смислом її розвитку, центром усіх інновацій і стратегій  стане людина.(4,с.554).

Усвідомлення людською спільнотою того, що людство виживе лише визнавши найбільшою цінністю і метою будь-яких починань ЛЮДИНУ як, унікальне явище світу, започаткувало формування наприкінці ХХ – початку ХХІ сторіччя концепції «культури миру». (Афанасьева О., Галтунг І., Ільїн І.

Капто О., Кремень В., Липський І., Моісеєв М., Нуйкін А., Рассел Б., Романов М., Сорокін П,  Тихомиров В. та ін..) Завдання на реалізацію цієї парадигми сформульовано протягом 1997-2000 р. в документах ООН: Резолюція ООН «Культура миру» (20.11.1997), Декларація про культуру миру (10.11.1998), Програма дій в області культури миру (10.11.1998), Декларація тисячоліття (8.09.2000).

Українська держава, як член ООН має бути носієм її цінностей і виконувати її резолюції. А ми, освітяни, маємо повсякчас пам»ятати, що цінності, на яких ґрунтується світогляд дорослих громадян, а отже і їх суспільна поведінка, закладаються в підлітковому і ранньому юнацькому віці, тобто в процесі отримання середньої освіти. І ми відповідальні за те, якими є ці цінності.  В Статуті ЮНЕСКО вказується, що «думки про війну виникають в умах людей, тому в свідомості людей необхідно укорінювати ідею захисту миру». Стаття 6 Декларації про культуру миру звучить так: «Освіта є основним засобом створення культури миру. Для досягнення цієї мети необхідно використовувати всі аспекти освіти». Зокрема  в  області освіти  в «Програмі дій в області культури миру» рекомендовано такі заходи для освіти: «-розвиток глобальної кампанії в галузі освіти і підготовки кадрів, яка дозволила б прищеплювати людям всіх верств навички в галузі будівництва миру, ведення діалогу, посередництва, перетворення конфліктів, формування консенсусу,  співробітництва і ненасильницьких соціальних змін».  (розділ В, п.7). Те,що за минулий рік велика кількість людей, здебільшого молодих вдалась, і продовжує вдаватись до насильницьких соціальних змін. говорить про те, що нашою освітою покищо це завдання міжнародного співтовариства не виконано.

В цьому ж розділі сформульовано ще одне завдання для освіти:
«- систематичний перегляд навчальних планів, включаючи підручники, у відповідності з рекомендаціями  Декларації і Комплексних рамок дій по вихованню в дусі миру, прав людини і демократії, прийнятих в 1995 році, з метою їх розширення шляхом практичних заходів для забезпечення впровадження відповідного навчання  або заохочення видів поведінки в дусі культури миру.» (розділ В, п.7). Зараз, в період активної фази реформування освіти в Україні, перегляду її змісту і структури,- це завдання є особливо актуальним.

Завдання, які формулюються міжнародним співтовариством є результатом довгого їх визрівання ,  через запліднення суспільної думки  думками  великих гуманістів. Зокрема. Цікава з цього приводу думка письменника, Стефана Цвейга, який покинув свою батьківщину, коли там встановилась фашистська диктатура, і виїхав до Бразилії, де і обірвалось його життя. В своїй книзі «Звёздные часы человечества», в оповіданні «Первое слово из-за океана», він пише: «Этот знаменательный для всего мира 1837 год, когда телеграф впервые связал воедино разобщённые человеческие судьбы, лишь изредка упоминается авторами наших школьных учебников, которые, к сожалению, всё ещё считают более важным повествовать о войнах и победах отдельных полководцев или государств, вместо того, чтобы говорить о всеобщих – единственно подлинных – победах человечества. И, однако, новая история  не знает другого такого события, которое могло бы по своему психологическому воздействию сравниться с этой переоценкой самого понятия времени. Мир стал другим с тех пор, как в Париже можно узнать, что в эту самую минуту происходит в Амстердаме, Москве, Неаполе, Лиссабоне. Нужно сделать последний шаг – и все части света будут вовлечены в грандиозный всемирный союз, объединённый единым общечеловеческим сознанием».  Це й має бути метою освіти, лише за цієї умови набувають сенсу дискусії про шляхи досягнення цієї мети.

В «Декларації тисячоліття» (8.09.2000р.) Сформульовано фундаментальні цінності для міжнародних відносин у ХХІ сторіччі: свобода, рівність, солідарність, терпимість, повага до природи, спільні обов»язки. Зокрема, терпимість має такий зміст: « При всій багатоманітності віросповідань, культур і мов люди повинні поважати один одного. Відмінності в рамках суспільств і між суспільствами не повинні ні лякати, ні бути приводом для переслідувань, а повинні пестуватись в якості найціннішого надбання людства». (п.6).

О.С.Капто, відомий український і російський соціолог і політолог, політичний і державний діяч, дипломат, журналіст, в резюме до своєї монографії «Від культури війни до культури миру» підкреслює, що «до найважливіших моральних проблем національної безпеки відноситься етика міжнаціональних і міжетнічних відносин. Агресивний націоналізм та деструктивний сепаратизм завдали нищівного удару духовним цінностям народів. Тому одне з невідкладних завдань – зміцнення правової та моральної бази цивілізованої співдружності, співтворчості різних етносів як в рамках окремої держави, так і в загальнопланетарному масштабі».

В жовтні 2014р, в рамках Міжнародної науково-практичної конференції «Вальдорфська педагогіка в контексті сучасних освітніх викликів», яка відбулась у Києві, доктор філософії з Німеччини Міхаель Цех, в своєму виступі зауважив: «У вальдорфській школі неприпустима національна зверхність і протистояння іншим націям»  Вальдорфська школа – це школа виховання свободи. Тому ці слова має взяти на озброєння кожна школа, яка готує своїх вихованців до свободи і миру.

«Початком культури миру є не те, що в міжконфесійному чи міжетнічному конфлікті сторони обирають шлях ненасилля і толерантності. Починається вона саме з виховання людей, формування особистості здатної до адекватної оцінки реалій сучасності і забезпеченню культури миру». (А.Капто. От культуры войны к культуре мира. М.: «Республика» – 2002.  с.431, С.121).

Співставлення завдань, які стоять перед людством для забезпечення не лише розвитку і процвітання, а й виживання, і драматичних реалій сьогоднішнього українського суспільства, висуває конкретні завдання перед нашими педагогами.

Якщо ми відчуваємо відповідальність за те, щоб зберегти життя нашим дітям, виростити їх розумними, здоровим, а отже щасливими – ми повинні:
1.Поставити інтереси дітей понад усе. В нинішньому світі немає ідей, за які треба платити людським життям. Ми повинні навчитись реалізовувати будь-які ідеї через дискусії, домовленості, консенсус, співробітництво.
2.Школа має бути поза політикою. Політика –  мінлива, політики –  минущі, а цінність життя, цінність миру – абсолютні.
3.Ще Демокріт вважав, що внутрішні війни однаково згубні і для переможених, і для переможців. Збройні конфлікти, в яких громадяни однієї країни вбивають один одного, не можуть бути ні романтизовані, ні героїзовані.
4.Зміст гуманітарної складової шкільної освіти повинен мати гуманістичний, об»єднавчий характер, бути спрямованим, на думку С.Цвейга, на формування загальнолюдської свідомості.
5.В поняття « патріотизм» як любов до своєї Батьківщини ми маємо вкладати любов до людей, які розділили з нами долю громадян однієї країни, збереження її природи і добросовісну роботу по творенню її економіки і здорового соціуму.

Література.
1.Декларация о культуре мира. www.un.org/ru/dokuments/dekl_conv/deklaratsons/culture_of_peace.shtml
2.Декларация тысячелетия. www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_621
3.Капто А. От культуры войны к культуре мира. М.: Из-во «Республика» – 2002 – 431с.
4.Кремень В. Філософія національної ідеї. Людина-Освіта-Соціум. К.: Вид.-во«Грамота» – 2010 – 569с.
5.Программа действий  в области культуры  мира. www.un.org/ru/dokuments/dekl_conv/deklaratsons/culture_of_peace.shtml
6.Резолюция ООН  «Культура мира». От культуры войны к культуре мира. М.: Из-во «Республика»-2002-431с.

Без коментарів